Десять років ув’язнення і ціле життя боротьби за справедливість

34
ірина войцехівська

Ірину Войцехівську буковинці пам’ятають як невтомного борця за українську державність та права репресованих.

ІРИНА ВОЙЦЕХІВСЬКА, ПОЛІТВ’ЯЗЕНЬ: «Якщо українці боролися за свою землю, за свою державність, значить вони і зрадники і вороги. Величезні злочини проти українців, проти України взагалі, то один жах».

Народжена та вихована в дусі патріотизму Ірина Франківна після закінчення 10 класу вступила до ОУН. Тоді ж, разом з однокласницями її заарештували в рідному місті Коломия. Засудили на 10 років та відправили до Сибіру, розповідає донька Ірини Войцехівської Галина.

ГАЛИНА БОЙКО, ДОНЬКА ІРИНИ ВОЙЦЕХІВЬКОЇ, ГОЛОВА ЧЕРНІВЕЦЬКОГО ОБЛАСНОГО ОСЕРЕДКУ ПОЛІТ В’ЯЗНІВ ТА РЕПРЕСОВАНИХ: «15 років, діти, що вони могли такого робити? Вони не стріляли, вони не вбивали. Їм давали завдання, можливо, десь розповсюдити якісь листівки,  але нічого такого особливого не робили. Звичайна була така юнацька організація. Їх зловили як бандитів, як велику антирадянську організацію, які намагались  робити переворот. І дуже сильно її били в тюрмі».

Сильна духом, енергійна та безкомпромісна – вона ніколи не мирилась з несправедливістю сталінського режиму. Не терпіла фальші та брехні. Будучи в засланні, Ірина Франківна не припиняла боротись.

ГАЛИНА БОЙКО, ДОНЬКА ІРИНИ ВОЙЦЕХІВЬКОЇ, ГОЛОВА ЧЕРНІВЕЦЬКОГО ОБЛАСНОГО ОСЕРЕДКУ ПОЛІТ В’ЯЗНІВ ТА РЕПРЕСОВАНИХ: «Навіть коли ми були в Магадані, то вона ніяк не могла змиритися з тим, що її ні за що арештували. Тільки за те, що вона – українка, тільки за те, що вона говорила і прагнула говорити українською мовою, тільки за те, що вона хотіла, щоб Україна була вільна, незалежна, соборна».

В Україну пані Ірина повернулась лише в 1978 році. Де її вже рік чекала донька, яку  додому відправили раніше.  Вона  прагнула справедливості стосовно людей, які постраждали від репресій тоталітарного режиму.  Вона згуртувала навколо себе однодумців у обласне Товариство політв’язнів та репресованих ще в 1991 році, а з 1997 очолювала його до  2014 року. Після смерті матері його головою стала – Галина.  Нині продовжує її діяльність.галина бойко

ГАЛИНА БОЙКО,  ДОНЬКА ІРИНИ ВОЙЦЕХІВЬКОЇ, ГОЛОВА ЧЕРНІВЕЦЬКОГО ОБЛАСНОГО ОСЕРЕДКУ ПОЛІТ В’ЯЗНІВ ТА РЕПРЕСОВАНИХ: «Любов до всього українського у мене була привита з дитинства. Завдання номер один – проводити просвітницьку роботу. Так як радянська влада казала, що от бандерівці – це буржуазні націоналісти, це бандити, розбійники це банда. То мама завжди хотіла це питання спростувати. І я постійно з мамою була, і постійно варилася в тому середовищі. І я це все чула і бачила».

Освічена та мудра, Ірина Франківна потроху повертала пам’ять про тих, кого нищили в радянські часи. «Долі тисячі доріг» її книга  про нелегкий  життєвий шлях політв’язнів та репресованих на Буковині.галина бойко, євгенія гайфер

ГАЛИНА БОЙКО,  ДОНЬКА ІРИНИ ВОЙЦЕХІВЬКОЇ, ГОЛОВА ЧЕРНІВЕЦЬКОГО ОБЛАСНОГО ОСЕРЕДКУ ПОЛІТ В’ЯЗНІВ ТА РЕПРЕСОВАНИХ: «Коли мама почала збирати ті документи, коли вона почала більше спілкувалися з людьми. Просити, щоб вони надали свої спогади, то вона зрозуміла, що тільки спогадами обійтись замало. А як їх там катували, що вони на себе брали навіть те, що не робили. Як їх мучили, взагалі ті умови. Тому мама вирішила робити цю книжку більш розширеною».

За свою активну громадську діяльність Ірину Войцехівську нагородили орденом княгині Ольги ІІІ ступеня.

ЗАЛИШИТИ КОМЕНТАР

Please enter your comment!
Please enter your name here